Гострий постстрептококовий гломерулонефрит (ГПГН) виникає внаслідок попередня інфекція шкіри (імпетиго) або горла (фарингіт), викликана нефритогенними штамами бета-гемолітичних стрептококів групи А.
Постінфекційний гломерулонефрит (ГН) проявляється як гострий нефротичний синдром із низьким вмістом комплементу С3 у сироватці, зазвичай після стрептококової інфекції горла або шкіри. Інші інфекції також можуть викликати постінфекційний ГН. Постінфекційний ГН найчастіше виникає у дітей або молодих людей.
Через один-три тижні після нелікованої стрептококової інфекції групи А у 1-3% осіб розвиваються негнійні постстрептококові наслідки, а саме Гостра ревматична лихоманка (ГРН) або гострий гломерулонефрит (ГГН). До того часу, коли у пацієнтів розвиваються ці наслідки, первинна інфекція вже не буде виявлена.
Гломерулонефрит (gloe-MER-u-loe-nuh-FRY-tis) є запалення дрібних фільтрів у нирках (гломерулах). Надлишок рідини та відходів, які клубочки (gloe-MER-u-lie) видаляють із кровотоку, виходять із організму у вигляді сечі. Гломерулонефрит може виникнути раптово (гострий) або поступово (хронічний).
Гострий постстрептококовий гломерулонефрит (ГПГН) є прототипом постінфекційного гломерулонефриту і пов’язані з попередньою інфекцією шкіри або горла стрептококом групи A (Streptococcus pyogenes) або іноді стрептококом груп C або G.